Я складу дрібки сонця й обв"яжу їх.Буду.Світло ще не помирало.Запалаю, чого б це не коштувало моїй гордотсті.Кину те, що ненавиджу, і врешті почну бути, бо ніхто ще не відміняв людяність.о
О, ці звичні ситуації.Як дивно сприймається людська доброта, а як відкидається любов.
Кидають її під ноги- до сміття, яке не прибирають, а головне вперто продовжують кидати.І відчуваєш кожен крок брудного черевика по калині з біг-борда.
Хочеться бути світлом, бо тільки воно не збирається помирати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170872
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.02.2010
автор: Мойра