Так темно, пусто, німо навкруги,
Не мала та душа нікого в світі,
Сама, завжди сама і лиш птахи,
Полікували душу від тяжкої смерті
Блукала на всіх сторонах землі,
Шукала і не знала, що потрібно,
Була неначе в пропасті і тьмі,
Але нічого не знаходила постійно.
Побачила всього, а барв не пізнавала,
І їй знайти того, щоб душу зігрівало,
Не знала де і як, чого всім так бажалось,
А лиш одне життя у снах завжди ввижалось:
Коли вона іде із іншою за руки,
І сльози по щоках так котяться й розлуки
Уявить ніхто із душ отих не може,
А любляться давно і так щасливо, Боже –
Спасибі, що послав таке земне кохання,
Блаженство, відчуття покірного бажання,
Завжди і скрізь бувають удвох і тільки разом,
Прикрашувать життя неначе рідним стразом.
Та ясний сон життя, прекраснії хвилини,
Далекого буття й щасливішой людини,
Ніколи не відав же світ у ті віки,
І доля возз’єдналась та став їх шлях ріки -
Одним, єдиним, цілісним, щасливим
А повноводним і таким бурхливим…
Та просто сон то був і все..
душа прокинулась й побачила пусте -
Її безглузде існування і думки
Про те: «чи може в рай пора іти?
Чи довго ще отак лишилось жити?
Навіщо мучити себе і бити
Все знову й знову серце на шматки,
коли я бачу пару і пастки,
Що для закоханих здається тихий рай
Для мене – мертвий водограй,
Бо я не маю милого, близького
Мабуть, піду, не думаю нічого….
Пішла, зібралась тихо, і нема,
Її на звичнім місці у пустелі
Куди?...шукати сонця та крила…
Другого ангела та двері
До його серця, ключ від тих думок,
Які збігаються із образом футлярки
Вони близькі від неї лиш на крок
Та де ж його побачить, де підказки?
Не бачила давно її, на знала, що пізнаю
Та днів зо три, щось схоже у пам’яті спливає:
Іде одна душа із іншою за руки
Та чують лиш себе і купідонів звуки
Такі щасливі і водночас дорогі
Закохані вони і будні дні
Ідуть так швидко, наче то вода
Кохання….а навіщо тут слова???
Без пам’яті високе почуття
Знайшло їх двох і розвело у барви
Кохання вічне й пензлики життя,
Розфарбували все, розквітли «сині» мальви))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171063
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.02.2010
автор: SolOdka