Помирала хороша людина.
Я у Бога за неї прошу.
Я прошу. як за рідного сина
і думками ні як не грішу.
Боже правий! Чому так буває:
тільки правих до себе береш.
Про неправих завжди забуваєш,
хоч і шкода їх також. Авжеш
тобі зверху звичайно видніше:
цих пробачити, цих покарати.
Та чому переважно мудріших
поспішаєш ти в рай забирати?
Я не мудрий і я не хороший,
я дурний і обличчям поганий!
Не дивись в мою сторону, прошу!
Так! Той світ мені геть не жаданий!
Я шаную тебе і кохаю!
Та траплялось зі мною не раз,
я частенько в халепу трапляю.
Тож помилуй мене і всіх нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171085
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.02.2010
автор: Максименко Л.