Маніпулюють нами і б’ються з роками...
У вухо волають - часу немає...!
Зустріч напоспіх, кохання уроздріб,
Серце стрибає – часу немає...
Часу немає – стрілки мов голки,
Зашиють вчорашнє – уже не одягнеш.
Одяг, мов спогад,зітреться на шмаття.
Струмом ударить кави розряд...
Пульсує життя таємне в судинах,
Звірене з ритмом пісень і доріг
Під панцером звичним ховає людину
В якої не вроздріб, яка не напоспіх,
Без допінгу кави, подивиться в очі...
Та часу немає – бо той , хто встигає
Часу не має.
Впускають судини кавовий постріл.
Пульсує, вирує, звивається, мчить...
Годинник волає – часу немає!
Стискається простір, а відстань зростає
Між нами, мов тіні о пізній годині...
Телефонні вітання на відстані кроку,
Бо часу немає заходить у гості,
Дивитися в очі,
Читати віршовані пристрасні твори,
Зрізати троянди ,
Заварювать чай,
І пити хвилини моїх поцілунків,
Щоб часу не було тікати від мене!
10-11. 02. 2010р.́́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171155
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.02.2010
автор: gala.vita