Ноги промокли від мокрого снігу
Руки замерзли,лиш сигаретний дим
Стелиться крізь хурделицю по світу
Мені на мить здалось що в цьому світі я один
Один у центрі площі де мурашиний рух людей
Один в кімнаті де троє дверей
Один а чому в пустій плящині вина відповідь не знайду
Один але чому
Мені здається це був сон
Та ні не сплю,це все насправді
Солдат авгану відкрив акардіон
І вулиця затихла в гіркій правді
Сіріло,вечір підбігав
В дорогу доля відправляла
Я не хотів та вирушав
Інакше вона б прокляла
Силуети будинків пролітають за мить
Я гортаю сторінки душевного болю
Час нестримно біжить і біжить
Взявши мене за долонь
Вічність дня для когось вже минула
Сонце зникло не зявляючись давно
Хто зрозуміє де починається згуба
Скаже ,мені пройшло
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171236
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.02.2010
автор: INCO