Монолог…

Ти  намагаєшся  мене  розсмішити  коли  мені  сумно.
Ти  намагаєшся  привернути  мій  погляд  до  твого,
Коли  я  дивлюсь  чи  розмовляю  з  іншим.
Тебе  -  це  так  бісить.
Ти  починаєш  ревнувати.Твоя  поведінка...
Вона  все  виказує.Ти  кохаєш...І  я  теж.
Тількі  на  відміну  від  тебе,
Я  тримаю  свої  почуття  у  собі.
Ти  так  дивишся...загадково.
І  коли  посміхаєшся,  неможливо  непосміхнутись  тобі.
Я  боюся  сказати,  що  кохаю.
Бо  боюся  втратити  тебе.
Довкола  стільки  хороших  дівчат,
Але  ти  чомусь  вибрав  мене.
Так  мало  з  тобою  спілуємось,
Лише  погляди  і  емоції  пов'язують  тебе  і  мене.
Хоч  навіть  рідко  ми  з  тобою  розмовляємо,
а  думками  я  завжди  говорю  з  тобою.
А  цієї  ночі  ти  наснився.
Мабуть  думав...
Ти  хоч  і  не  казав  про  свої  почуття,
Але  я  відчуваю...ти  кохаєш...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171315
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.02.2010
автор: Яна Чимьзук