И кружить будет ворон -
зловеще, без взмаха, без вскрика.
И взметнётся огонь -
и ему не преграда слова.
И закружит летучий песок осыпаючись в реку.
И вода вековая уснёт, и усохнет трава.
Вот и ты озираешься -
дым закрывает обличье
И пугается высь твоего ледяного плеча.
Ты не прячься за Бога, опомнись,
слепыш человечий,
ведь остались тебе только ветер, сова и свеча.
И поднявшись с колен,
позовёшь наугад среди ночи,
Упадёшь головой в твердокаменный свой небосвод.
И к кому не придёшь -
будут все отворачивать очи.
И кому не помолишся -
слово тебя проклянёт.
Неужели сдуваешь ты пыль со страничек унылых,
Лишь бы только увидеть там,
посреди крови и лжи,
Как народ, словно камень,
растёт на разрытых могилах
И из мёртвой груди пробивается голос живых.
Павло Гирнык:
І летітиме ворон -
Повільно, без жодного крику.
І устане вогонь -
і його не зупинять слова.
І хитнеться літючий пісок, засуваючи ріки.
І в джерелах навіки спочине вода вікова.
Ось і ти озираєшся -
дим затягає обличчя
І сахається небо твого крижаного плеча.
Не ховайся за Бога, отямся,
сліпий чоловіче.
Коло тебе лишилися вітер, сова і свіча.
І зведешся з колін,
і гукнеш навмання серед ночі,
І впадеш головою у небо своє кам'яне.
І кого не зустрінеш -
усі відвертатимуть очі.
І кому не помолишся -
слово тебе прокляне.
То невже ти гортаєш оці сторінки поруділі,
Аби тільки побачити -
серед олжі і крові -
Як народ, наче камінь,
росте на розритій могилі
І вертається голос у груди його неживі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171655
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 13.02.2010
автор: ksandr