Ти, мов могутнє дерево,
Вічно сильне, витривале!
Ти, мов пахуче париво
Стійкий, затягнутий в життя.
Немов маленький пролісок
У весняний мороз,
Ти трохи незахищений,
Але в той час і без загроз.
Скажу тобі: "О, рідний,
Ти сповнений чудес.
Ти, навіть, не манірний,
такий домашній пес.
Завжди знайду підтримку
Де сила вірних рук
Зігріє без упинку
Понівечений дух.
Ти інколи дитина,
що прагне, зійти на Еверест.
Ти інколи машина,
що витерпить протест.
Можливо, навіть, дуже
Виховую і я
Твої незграбні вчинки, Друже!
Усе твоє життя.
Твоя любов, мов сонце
у вранішній мороз,
Що виграє на снігу́
В Олександріївській країні Оз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171925
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2010
автор: Анна Черненко