«Щира любов» Г. Ф. Квітки-Основ’яненка

Художнє  бачення  любовної  драми  головної  героїні  повісті  Г.Ф.Квітки-Основ’яненка  «Щира  любов»


Фундатором  нової  прози
Написан  твір  про  силу  почуттів,  
Таких  п’янких,  мов  світанкові  роси,  
Що  зцілюють  від  прикрих  відчуттів.
Коханню  вічному  дивуюсь  знов  і  знов,
Бо  повість  та  є  «Щирая  любов»

─  О,  Галочко!
Що  сталося  з  тобою?
Ти  так  змарніла,  наче  і  не  ти.
Себе  не  тішила  ніколи  ти  любов’ю,
Аж  ось  –  звалилася  -  бери  її,  неси,
Вона  твоя  –  найперша  і  неждана,
А  ти  зреклася,  наче  й  не  твоя  
Була  любов  ота  непрохана  й  остання
На  все  життя,  на  все  твоє  життя…

─  Ти  що!  Я  так  його  любила,
Люблю  й  любитиму  повік!
До  нього  я  нікого  не  хотіла  
Побачити  у  темряві  своїх  повік.

─  Чому  ж  пішла,  зреклася,  заховалась?

─  Тому  й  зреклась,  що  так  його  любила.
Він  –  пан,  а  я  просте  дівча.
Всі  мрії  я  про  щастя  відпустила
Один  ми  одному,  як  бачиш,  не  рівня…

─  Так,  не  рівня,  але  ж  кохає  щиро  
І  він  тебе,  з  тобою  хоче  буть.
Згадай,  що  вам  було  так  мило,
І  як  тепер  ти  зможеш  все  забуть?

─  Його  любов  моєї  не  дістане,  
Я  заховала  вже  її  давно,
Лиш  хай  мені  побільше  сили  стане,
Щоб  не  згубить  святеє  те  зерно.

─  Я  бачу,  що  ти  любиш  його  щиро,  
Що  серце  жаром  б’ється  від  вогню.
Любов  до  вас  прийшла,  неначе  з  неба  диво.
Галочко,  що  скажеш  ти  йому?

─  …Щастя  моє,  милий,  рідний,
Йди  собі  спокійно,
Кращої  ти  жінки  гідний.
Час  біжить  невпинно  –  
Все  забудеш  і  полюбиш  
Кращої  од  Галі,
Не  одне  ще  серце  згубиш,  
Я  вже  не  твоя  є.
Хоч  любила  тебе  сильно,  
Плакала  ночами,
Не  могла  я  бути  вільна  
З  своїми  думками.
Ти  не  мучся,  орле  сизий,
Знаю,  що  любив  ти,
Відпусти  мене,  стокрилий,
Мусиш  далі  жити.
Знай,  що  я  твоя  навіки  
Серцем  і  душею,
Лише  тіло,  що  без  ліків,
Буде  із  землею.
Прощавай,  Семене,  орле,
Милий  мій,  рідненький.
Бачу,  що  гіркая  доля
Й  буть  мені  одненькій.
Не  цурайся  ти  любові,  
Як  якая  буде,
Бо  самому  –  як  в  неволі,
Хай  що  кажуть  люди.
Не  тужи  за  мною,  орле,  -  
Буде  щастя  знов,  
Лиш  хай  в  серці  завжди  буде
Щирая  любов.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171960
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.02.2010
автор: З іншого життя.