цей місяць третій
як ніколи лютий
окропом він стікає
по лиці
слова дошкульні
будять біль забутий
подібні до обману
слова ці
зимовий місяць
як ніколи лютий
це правда слід тлумити
почуття
бо порив ніжності страшний
вчасно не скутий
не доведе людино
до пуття
не здатна лють повстати
проти себе
бо спокій мороку
погодьтеся
не брат
бо є сумний і білий колір
неба
бо ввічливість не те що зараз треба
бо взимку заздрю
тим зто дивиться
з-за грат!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172073
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.02.2010
автор: Світлана Пражко