Ти пам'ятаєш наше літо? Я знаю - точно пам'ятаєш,
Як шелестів тихенько вітер, можливо, ти його шукаєш?
Дністрові береги кохання навічно душі поєднали,
Те, що заручниками станем, на жаль, тоді цього не знали.
Ти хочеш тілом приховати нестримну музику із серця,
Так довго кликав миті щастя, але ніхто вже не озветься.
Я теж бажала все забути, назавжди стерти й не згадати,
Життя мелодію відчути, мені набридло існувати.
Хоч ззовні крига і каміння дорогу світлу заступили,
Я знаю, знаю, памятаєш, як спрагло ми колись любили,
Як поцілунки ненаситні в полон забрали тіло й губи
І байдуже було що скажуть тоді усі зустрічні люди.
Та все минуло, тільки осінь ще згадку десь в душі тримає.
Та що б не було, точно знаю, що ти іще мене кохаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172199
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.02.2010
автор: Цикнева