Бог чекає
Ми живемо у цьому світі,
Прагнемо розкоші, слави, утіх.
Ми забули, чиї ми діти.
Розлучив нас із Богом гріх.
Але Він про нас пам’ятає
І любов’ю серце горить.
Нас, як блудного сина, чекає,
Щоб обняти і благословить...
А Ісус подає Тобі руки,
Каже кожному: “ Здравствуй, привіт!
Я не хочу з тобою розлуки,
Я для тебе здобув Божий світ,
Я за тебе пішов на страждання,
Біль і гріх я поніс за вас...”
Бог чекає... Не вічне чекання.
Вже приходить призначений час!
Він вернеться на хмарі, у Славі.
Наречену покличе Свою!
Буде правити в Новій Державі.
Честь і славу Йому воздаю!
А тобі вирішувать треба,
Що ти скажеш сьогодні Йому,
Щоб піднятись до Божого неба?!
Що ти вибереш? Світло?!
Пітьму?!
Вересень 2005р.
Право вибирати
Закони діють не зважаючи на те,
Чи знаєш ти про них, а чи не знаєш!
Весною дивно яблуня цвіте—
Чи восени ти груші там шукаєш?!
Дитятко кида м’ячик в височінь…
Хіба він мчить у безвість – не спинити?!
Чи можеш ти сховати власну тінь,
Коли проміння сонячне розлито?
Чи знає глина більше, як гончар?!
Чи може глек себе розмалювати?!
Отець небесний дав людині дар:
Розкуту волю, право вибирати!!!
Що вибираєш? Злість, а чи любов?
Прокляття, смерть, а чи благословіння?!
До тебе Бог говорить знов і знов…
У нього стільки милості й терпіння!
Вирішуй! Хай дитятко оживе!
Запрагни вибирати Божу волю!
Проб’ється з серця джерело живе,
Ісус назавжди буде із тобою!!!
Липень 2006 р.
Сенс життя.
Ісус!!!
До Тебе – все моє життя,
Стремління і бажання!
До Тебе – серце і душа,
Всі мрії й поривання!
Без Тебе я не можу буть,
Бо сенс життя втрачає..
Ти — ранок мій, і день, і путь,
І даль за небокраєм…
Бо я, як квітка у степах:
Розквітла – й вже немає…
Мій Отче! Лиш в Твоїх руках
Я спокій відчуваю!
Я прагну вічності Небес,
Живу, а чи вмираю…
Воскресну я, як Ти воскрес,
І радістю засяю!!!
І прагну на землі оцій
Єдиного жадати:
Про Тебе, о Ісусе мій,
Всім людям розказати!!!
6 листопада 2007 р.
Ти віруєш?
«Я вірую у все…» У чому ж віра?!!!
Обряди, ритуали, марнота…
А де до Бога істинна довіра?
Чи лише фальш, як мідний звук, пуста…
Чи думав ти колись насамоті,
Що проміняв на ідола німого
Ісуса-Бога — Вічного, Живого,
Розп’ятого за тебе на хресті?!!!
Я бачила, як цілували Книгу
І Дух Святий слова не оживляв.
Серця черстві, немов закуті в кригу,
Холодний морок смутком обіймав.
Я чула, як читалася молитва
Про покаяння, прощення гріхів
Над мертвим тілом…
Ніби гостра бритва
В моєму серці Божий зойк бринів…
—Отець, прости!!! Не відають, що чинять!
Ти спраглі душі світлом просвіти!
До істини не навернулись — гинуть
І йдуть у пекло…Господи, прости!
А Бог не хоче смерті ні одного!!!
Шукайте, люди, Божого лиця!
«Я Істина, Життя і Я Дорога,
Якою лиш прийдеш ти до Отця!»
Чи думав ти колись насамоті,
Що проміняв на ідола німого
Ісуса-Бога — Вічного, Живого,
Розп’ятого за тебе на хресті?!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172259
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.02.2010
автор: Галина Левицька