"Ніч і пустота моє життя", -
Всьому світу я колись сказала,
Там немає слів про каяття
І на що ішла - напевне знала.
Темряви затоптані мости
Відчаєм накрили мою душу,
Сотні раз кричала: "Не іди",
А тепер благати вже не мушу.
Відпустила тисячі образ,
Заховала сотні недомовок,
Вічне щастя - вислів не про нас,
Не прийду і не заплачу знову.
Лезом з серця вирвав почуття,
Там самотність, і життя немає,
Не скажу ніколи: Я твоя,
Не скажу: тебе іще чекаю.
Чорний ворон десь на дні осів,
Чорна чаша із вином розлуки,
Ні, не мій, ти чуєш, вже не мій,
І не стану видавати муки.
Вільна я, хоч й в темряві живу,
Хоч забула світла теплий промінь,
І тепер не мрію, не люблю,
Замість крові вени вкрила повінь.
І потік холодний - моя суть,
Інієм розвінчано повіки,
То не помста і, повір, не лють,
А лише від болю прості ліки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172327
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.02.2010
автор: Цикнева