Сидить козак люльку курить.
В очах його блистить журба.
Що ж тебе козак мучить?
Може в тебе доля важка?
Не просто тече гіркая сльоза
Доля важкая в моєї країни,
Але радий я, що вона моя.
Не хочу я більше руїни.
Сабля об ворогів затупіла,
А вони лізуть і рвуть землю.
Україна ненька захворіла
Але всеодно любить стерву.
Бо матір буде любити дитину,
Виносила її,і частина душі її там
А дитина не відчує провину
Повчати її прийдеться нам
Встане козак,свою саблю сховає.
Покличе коня вороного і запригне
І вітер степовий його обвиває
Сяду на його місце, і навколо все....затихне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172468
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.02.2010
автор: Rex