Ген-ген, та у полі широкому
Бачиш простір розлогий і сяючий
На далекому сході лелекою
Пливе сонечко, мир обіцяючи.
Ті кривавії дні вже скінчилися,
Новий день настає, новий ранок…
Та у пам’яті все ж залишилися.
Та й у серці і досі ті рани…
Може, дечому ми і навчилися,
Але більш все ж таки загубили.
Відчуваю, до смерті стомилися.
Геть забули все те, що любили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172749
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.02.2010
автор: Морская Чайка