Опівн́́́очі на небо дивлюся,
На ньому яскравих зір блиск.
Я очима в сузір’я впиваюсь,
А у моїй душі – тільки ти.
«Ти» - донедавна поняття розмите,
Так багато захоплень в житті.
Дуже часто буваю, як вбита,
Ну а вбив мене, звісно, що ти.
Один постріл. Та куля. Твій погляд.
Я звертаюсь до серця – не вір!
Ти проходиш повз мене вже вкотре,
А в мені грають тисячі лір.
Ні, не хочу тебе з кимсь ділити!
За вікном проліта білий сніг…
Я ж любов’ю твоєю омита.
А любов, власне, щастя чи гріх?
2005 р.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172771
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.02.2010
автор: dzvinka