Як тільки у двері квапливо постукає вечір,
І в цілому світі ми станемо раптом одні.
Я вітром торкнуся тебе, обійнявши за плечі,
І пензлем змалюю той образ на білій стіні.
Долоні так пахнуть листочками свіжої м’яти.
І падає тінь від вікна, наче шаль на волосся…
Лиш тиша і ти. Ну хіба ж мені треба багато?
Мовчатимуть зорі про диво, що раптом збулося
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172825
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.02.2010
автор: Журавка