…Я такий на сцені? Хто ці розпатлані очі? Чому ця солона лінія пліч?
Так, це я. Зараз дика любов. Дивись-но, Джимі, як твоє серце зжимається під ліхтарями очей натовпу. Страшно? Ні, з самої пустелі.
Дай-но, руко, мені пляшку віскі.
А ти, цигарко, розчиняйся в моїх венах.
Серце, мучся.
Хто ця Людина, що слухає мене? Це шаман? Це Юний воїн? Це позбавлене цноти безвинне дитя? Ріка знає. І я знаю. Людино, слухай. Люби. І чорт, забирай її з собою. Не пробачай собі жодної миті без кохання.
Світ загинув, коли ти читаєш це. Тобі залишилося народити його, Мила. Я цілую тінь твоїх грудей. Перелітай через мої крила. Не дивися на те, що на них пил кокаїну.
А ви, підлота, пустота. П’ять до одного?
Давайте.
Отримаєте сповна.
Я своє, ви - своє.
Прорвемося, Кицько?
Тобі сниться театр, Ластівочко? Тобі сниться твоя деформація. Тобі сниться відсутність бездіяльності. Ти розмовляєш уві сні. Ти вибачаєшся за те, що не робила і ніколи не зробиш. Ти гарячієш тілом і холоднішаєш духом, німієш тілом і кричиш духом. Тебе ґвалтують набагато частіше, ніж ти собі уявляєш.
Глорі-І-я. *сміється* Ти думаєш, я не знаю, що ти прокинулася. І не хочеш відкривати очей, тільки тому, що відчуваєш мене на 68,5 % свого тільця і на 100 % свого духу. Не відкривай, помри тут і зараз. Це не так вже й погано.
Знаю, ти стараєшся.
Почекай, я там уже був. Я повернувся по тебе.
Але ні. Я не буду егоїстом. Забирати тебе туди я не хочу зараз. Там зараз прибирають.
Лебідко, а в твоєму гнізді так м’яко… Мені навіть не натиснуло дупу. Мила, розкажи мені те, чого я ще не знаю… Мила, тільки без мила… Я його їв. Більш не хочу. Дай краще мені шматочок свого язика.
А десь там помирають діти, Люба.
Болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172903
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.02.2010
автор: Хельга Ластівка