Дощ-ворожбит мандруватиме вік –
Ще дід-прадід дорогу зворожив.
Нехай тисне йому цей старий черевик,
Та вже доля така – подорожній.
Дощ-воржбит до подяки не звик –
Не одному ворожив на сльози.
І не стане ні з ким на весільний рушник –
Лиш коханцем залишиться грозам.
Дощ-ворожбит забуватиме лік
Ворожінь на геть мокрих обличчях.
Тільки трішечки жаль – цей сльозливий потік
Не зітре хтось так сухо-незвично.
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172973
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.02.2010
автор: olesyav