Якщо б ти сидів в моїй голові і записував своїм нерівним почерком кожну думку, скорочуючи слова та роблячи на полях незрозумілі помітки; а моїм думкам було б щиро байдуже на те, що ти не встигаєш, і вже стомився до того, що ломить руки, і вони б скакали як божевільні, обриваючись у вкрай непідходящих місцях…. Я думаю, ми б порозумілися. Так. Порозумілися, знаєш чому? Ти б знав про мене на безліч більше, ніж я сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173168
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.02.2010
автор: oath