Я до неба зверталась віршами
Про несказане і недописане,
Як слова самолюбство тішили,
І влучали у серце списами.
Як впивались вони і мучили
За те щастя, у Бога вкрадене.
Вони в пам'ять нетлінну влучили
І лишили глибокі впадини.
Я до неба зверталась віршами…
Тихо клени хитали кронами.
Вони знали, ми стали гіршими,
Бо кохання давно поховане.
Під словами, отими брилами.
На останок забракло сили…
На півкроку безумство втримали -
Один одного відпустили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173280
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.02.2010
автор: Журавка