Сяйного серпанку,що золотом вкритий.
Туманного ранку,що сонцем залитий.
Променем світла,що світить лукаво.
Тебе пробуджу я ніжно й ласкаво.
Ти очі відкриєш,а я посміхнуся
І в їхній блакиті солодкій втоплюся,
Та я не хотіла б із низ виринати
Навіки полинути б і не вертати.
Сп'яніти б назавжди твоєю любов'ю!..
Та хай все стече проклятущою кров'ю,
Нехай захлинеться своїми думками,
Все те,що хотіло би стать поміж нами.
І сонячно-ніжним диво-дарунком
Тебе огорну я своїм поцілунком.
Я більше нічого тебе не спитаю,
А скажу лиш ще раз тобі,що кохаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173344
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.02.2010
автор: Мортиція