Буремний відчай а може час спокою
На мить приглушує шум світу
Я не підсудний в мить двобою
І не кладу весь біль лиш на каліку
Що тихо там сховавсь у темряві кімнати
З кудка готовий кинути каміння
В любого бо усі ми кати
Хоч і душевно хворі, всеж ходіння
Вважається причиною не згоди
А так, душа і розум є єдині.
Як напрямки розходження дороги
Встати.в цій же хвилин.
Беруться слово дать повії
Що знає більше за усіх
Що ніби чула як у Відні
Підсудний пастер правив гріх
Ганьба, зірвались голоси еліти
Духовний сан не терпить оргій зла
Та всеж бувають миті
Коли розпусні є діла
Духовний сан,міцна людська фігура
У чорній рясі з білим комірцем
Отець в якого кожна свідська дура
Бувала вдома під шовковим плащем
Усі жінки кидали погляди розпусні
В зневазі тримаючи своїх чоловіків
Та всеж суддя у свому дусі
Порядок в залі навести хотів
Прокляте яблуко давно вона зірвала
На мене лиє нечестивий бруд
Хіба не бачити мене бажала
А я лиш хочу справедливий суд
Для неї варта смертна кара
В собі несе нечистісь лона
Усі кричали браво, браво
Німий дл9 себе прагнув слова
Ніхтож не чув як і не хотів побачить.
Ніхто не знав що в неї за життя
А тих два гроша що за тіло править
Були на хліб а не для ґульок і вина
Усе не бачу я кінця
Хоч легко зрозуміть де перемога
Та кожен зараз скаже я не такий ні не я
Помиляєшся нам усім вниз дорога
Справедливості у нас ще не існує
Ми судим так як судять всі
І зрозуміти що нас руйнує
Ми зможем лиш у сні
Ми назвали себе людина
Піднявшись в єрархії світу на перший щабель
Глузуючи над тваринами що не вміло
Мішають нам кожен день
Р.s
Я не збираюсь нікого ображати,надіюсь ви зрозумієте що я намагався донести
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173402
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.02.2010
автор: INCO