терпець ввірвався-все на смарку
впустились руки і заніміли.
осточортіли гульки в парку,
думки неначе подуріли.
і під ногами сіра кваша,
топчу і мну щодня ногами.
то де хвалена віра ваша,
що рятувала всіх віками?
яка дурниця-сум за кимось,
яка банальна тривіальність!
навіщо знов мені наснилась?
навіщо?! після сну-реальність.
ти вже пробач, я тут поскиглю,
так прикро знати - сни не віщі.
як дочекатися не встигну,
то і не снись мені. навіщо?
хоч світ вже часом і не милий
клянуся! віриш? буду жити!
одне лиш прошу - дайте сили
прийняти те, що не змінити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173437
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.02.2010
автор: Latur