Забуду твій голос,
Забуду тепер,
Навіки віків я забуду.
Як сонце і місяць
Життя золоте
Без тебе щасливо пробуду.
Нехай воронням не щасливим,сумним
Кохання моє підійметься
Навіки вседвічні одвічно тепер
У темряві й тиші проснеться,
Нехай пролетить тихим вітром пустель,
Нехай проросте колосками
І може у роки нудги,самоти
Проблисне воно поміж нами.
І може у тугу,у смуток,у жаль
Коли всі забудуть про світло
Ми нашим коханням,любов'ю тепер,
Освітимо темнеє місто?
Те місто,що в тиші полинуло в даль
У смутку,самотності й болю,
Те місто,що ми збудували колись
І щиро назвали любов'ю!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173491
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.02.2010
автор: Мортиція