"Вiра без дiл -- мертва."
(Біблія, Якова, 2:20).
Юрiй Вакула. ВIРА.
По обривистiй гiрськiй дорозi
Йшов самотнiй дужий чоловiк,
I, здавалось, все вiн був у змозi
Пересилить -- пил i страх дорiг.
Та даремно тiшився думками --
Доля з ним жорстоко повелась,
Вiн спiткнувся й полетiв як камiнь,
Прiрва пiд ногами простяглась.
Вiн летiв i мусив там померти,
Падав, схилом сунувся, котивсь,
З жахом вже дивився в очi смертi,
Та за гiлку дерева схопивсь.
I, схопившись за гiлки руками,
Стиснув їх i з силою тримав,
Голосом охриплим до нестями,
В бiк дороги дивлячись, кричав:
"Хто є там, спасiть, бо я загину,
Вже вiд смертi я на волосок!",
Вiдповiдь прислало небо синє :
"Чую Я тебе, бо Я твiй Бог.
Пiднiму тебе на шлях зелений
I тобi Я твiй продовжу вiк,
Та скажи, чи вiриш ти у Мене?"
-"Так, мiй Боже"--мовив чоловiк.
Бог промовив: "Добре, будеш жити,
Вiднесу й поставлю мiж людьми,
Щоб я мiг тебе перехопити --
Ти свої долонi розiжми".
Чоловiк не вiрив в силу Бога
I гiлок iз рук не випускав,
Дилячись угору, в бік дороги,
"Хто є ще там?"-- знову закричав.
І прийшла таки з життям розлука,
І момент погибелі настав,
Час пройшов і заніміли руки,
Він, не в силах втриматись, упав... .
Не було у нього справді віри,
Не в ділах була, а на словах,
Віра в Бога --- без кінця, без міри,
І її не переможе страх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173580
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.02.2010
автор: Юрій Вакула