І знову спогади накрили з головою! Усю мене, цілком, повністю! Вони обтяжують мої плечі так сильно, що з кожним разом стає все важче і важче ходити під їхньою вагою. Вони блокують усі мої думки! Я хочу стерти їх, знищити! Та чим дужче намагаюсь, тим сильніше і надійніше вони осідають в моїй голові.
Єдиний спосіб їх позбутись, так це видерти з м'ясом, із власною плоттю, вирвати раз і назавжди! Але як наважитись на цей крок вандалізму відносно себе? Я хочу і не можу. Вириваю по шматочку, а потім знову намагаюсь склеїти, пришити. І це ще більший садизм, ніж якби я взяла і вирвала їх за раз!
Спогади - це річ, яка живить і умертвляє водночас; це річ, що штовхає тебе вперед і разом з тим тягне назад.
Важко, важко... Ще трішки і я захлинусь, ще трішки і мені не буде чим дихати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173614
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.02.2010
автор: Livera