Серденько мерзне,
Бо тепло твоє не зігріває,
Воно потрохи замерзає
Скоро, мабуть, зупиниться воно.
Та знаю, що доля така,
Знаю, що в тебе правда своя,
Твої очі – як блакить морська,
Та ця краса, я знаю, не моя.
Я знаю, що не заслуговую,
Я знаю, що не правильно кохаю,
Але я всі перешкоди зламаю,
Повір мені, Благаю!!!
Ти знаєш, що не з моєї волі,
Злилися в одну наші долі.
Ти знаєш, немає моєї вини,
Вибач мені, прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173735
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.02.2010
автор: Романтик:)