Ми не знаємо де ми є,
не знаємо хто ж ми є,
боємося нового пориву повітря.
Це ж тільки вітер
і ми в його долонях.
Ми не знаємо скільки нас,
Не знаємо коли ж прийде час
прокидатися в теплому світлі.
Це ж тільки сонце
і воно плутається в нашому волоссі.
Ми не знаємо навіщо,
не знаємо для кого
щоранку танцюємо під дощем.
Це ж тільки вода
і ми ховаємо свій світ у краплині.
Ми не помічаємо так багато...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173863
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.02.2010
автор: Fobia