Ну ось і все…Темінь та тиша навкруги,
Помер? Мабуть, що ні…Ще дихаю…
Веселий час, мій мозок на колінах – покорив,
Помер? Мабуть, що ні…Ще споглядаю світ…
А що брати? А де брати? Нема братів,
Помер? Мабуть, що ні…Ще відчуваю…
А що кати? А де кати? Нема й катів.
Померли? Мабуть, що ні…Братами стали…
Золотом облили віру…Зуби стисни та Вклонись!!!
Богам новим відай всі мрії, долю й честь,
Забудь про душу І на колінах ти ходити вчись.
Чому? За що? Навіщо? …Тому, що ти помер…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173968
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.02.2010
автор: Ярослав Клочник