Світ наш сильно хворий,
Хворий неземним синдромом.
Всі шукають всюди Бога,
А Бог матюкається нам громом.
"Скоро нам усім кінець" -
Чуєм ми це чи не кожен день.
"Ні, пошле мессію нам творець"-
Тішить цим ще хтось себе.
Бог сидить й сміється:
"Де шукаєте мене ви, люде?
Це не Богом зветься
Це сміття, якого повно всюди."
Ми в цих пошуках здуріли,
Губимо самих себе, чим можем.
Нарко, алко, і екстріми -
Думаєм, що це нам допоможе.
Біль, страх і кохання
Відкривають нам незнані відчуття.
Шлях продовжує страждання,
Від якого не буває вороття.
Хто шукає-той знайде,
Але є те, що не потрібно знати.
Отож думай, чим живеш,
Щоб від Бога потім не тікати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174414
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.02.2010
автор: Елена Бриаторе