Вечоріло. Перші ліхтарі
Принесли своє проміння в світ.
Люди йдуть чомусь такі сумні
Кожен з них іде собі й мовчить.
Ні, ніхто не усміхнеться другу.
Втім, здається, й друзів в них нема.
В їхніх рухах відчувається напруга:
Цілий день прожито задарма.
Так, даремно йшли ви на роботу,
І даремно працювали там,
Бо нема речей, гарніших за турботу,
Людяність – то найцінніший дар.
Про любов, на жаль, наскрізь забули,
Як про допомогу, й співчуття...
Люди! Може ви б хотіли повернути
Те, що вартим є всього життя?
18.04.2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1745
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.05.2004
автор: Candy Lane