- Кажуть Господь завжди відзивається
Якщо хтось до нього щиро звертається.
Господи, може й мені ти підкажеш.
Питання мої ти ж легко розв'яжеш.
Хто ми і звідки, куди ми йдемо
Кому ми корисні і що ми дамо?
Що таке вічність, чи є в нас душа,
Чи безсмертна вона, долю хто виріша?
- Зажди, по-порядку вести треба бесіду.
Всі люди частина великого Всесвіту
Міняється форма та суть залишається
Ця суть душею у вас називається.
А вічності змісту вам не зрозуміти,
Бо зрозумівши можна здуріти.
***
- Мабуть цей хлопець месія, їй богу.
- Шановний, та не звертайте уваги на нього
Знайте ж «месія» частенько тут ходить
Людей легковірних в оману заводить.
Весь час він говорить сам із собою
Бо в нього давно щось не те з головою.
***
- Господи, чом тут зібралися люди?
Краще в лікарні мені, кажуть, буде.
- Ти ж сам захотів розмову вести.
Тож хрест тобі цей ще довго нести.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174590
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.02.2010
автор: Валентина Курило