Барвисте небо спопеляє край вікна
Коли ранкові сходи сонце будить,
Іду сама і знов одна,
Та вкотре щастям небо сиве буде.
Не лишить нас надії в забутті...
Не буде бавити тепер снігами,
А ти, мій друже, в зелен сад іди,
Там килим щастя у твоїм житті.
І вщент мороз розіб*ється красиво,
Коли пестляве сонце поцілує нас,
Розчиниться зима безсило....
І вже весни настане час!
Мій друже, піднімись по сходах сонця,
Щоб руку міг подати і мені,
Настане час, розтане крига правди,
І будемо в цім світі не одні!!!
1999рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174908
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.03.2010
автор: Шабо