Стоїть гуцул біля річки, на трембіті грає,
Раптом чує - хтось до нього з розпачем гукає:
"Ой, спасите, помогите, тону, утопаю!"
Гуцул на це - нуль уваги, зовсім не зважає,
Повернувся до схід сонця та й си трембітає...
Знову галас, лемент, крики: "Тону, утопаю!"
Та не чуть їх далі штреки - гуцул трембітає...
Довго ще луна гуляла понад гори й плаєм,
Врешті, стихла... Мо, втомилась, хто ж її там знає...
Кинув гуцул трембітати, усміхнувся, мовив:
"От, здавалося б, дрібниця... А настрій - чудовий!..."
***
Примітки:
Автор - не гуцул, прохання не ототожнювати ліричного героя з автором.
Ідея: з анекдоту, почутого в телепередачі "Анекдоти по-українськи"
Штрека (місц. діалект) - залізнична вузькоколійка, прокладена зазвичай попри річку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174941
Рубрика: Гумореска
дата надходження 02.03.2010
автор: Le Magnifique