Тихіше тиші шкурбає життя,
загорнуте хустиною емоцій.
Розірване останнє штаниня,
залатане подіями з пропорцій.
Розхристалось долі вітрами,
чекає поштовху в спину.
Ох,обпече його шрами!
Ось,зупиню біля тину!
Оглянулось,а очі сіяють!
Я - Творець!Я - Бог!Я - Життя!
Від радості,очі,слізьми заливають.
Я - це Всесвіт!Всесвіт - Це Я!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175195
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.03.2010
автор: Любомила