Вже вкотре сниться волошкове поле!
Долонями горнусь до тих квіток.
Тулюся серцем і благаю: доле,
Дай ще хоч раз піднятись до зірок.
Не дай мені згубитись серед люду,
Пливти життям, немов по течії.
Я полем йду, волошки сині всюди -
Це небо впало на сліди мої.
Це впало небо оберемком в руки.
Що то за сон? О доле, дивна мить!
Не дай згоріти від зітхань розлуки.
Не дай печаллю душу осквернить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175376
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.03.2010
автор: Журавка