Розбив ти серце, душу скраяв,
Ясну, мов небеса безкраї,
Мене залишив у пітьмі,
А я так вірила тобі!
Повірила у ясні зорі,
У мрії, мов хмарки прозорі,
Повірила в зірковий пил,
Який слізьми моїми змив…
І жаль, що б’ються ці дзеркала,
Твоєю мрією – не стала,
Але у скельцях того скла
Ще досі тінь стоїть твоя.
Вона мовчить і не говорить,
Вона не відає, що робить.
У ній – ні щастя, ні жалю,
Вона шукає тінь мою…
Тобі знайомі відчуття:
З-під ніг десь сунеться земля,
І мов якась нелюдська сила
Тобі жорстоко вириває крила…
Душа не плаче, не кричить,
Вона боїться і тремтить,
Вона не вірить в задзеркалля,
Де, певно, сховане твоє кохання…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175997
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.03.2010
автор: Bumblebee