Закосичене небо сонячним промінням,
Усміхається і посилає свої цілунки,
Свіжим вітерцем, що розганяє хмари,
Які невпинно штурмують, немов примари.
Налетів вітер прониклий, враз, все зникло,
У журливому хаосі хмар, сховалося світло,
Затрепетали вони грозовими розкатами,
Блискавкою перерізало небо. Ударило.
По скроням. Полились на землю гіркі сльози,
Вичавлюючись із хмар, що неслись в інші далі,
Скидаючи з себе тягар, скривдженої Землі,
Людським, схибленим розумом, що занапастив її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176259
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.03.2010
автор: Макієвська Наталія Є.