Весь світ замовк, болить душа.
Я, наче вовк, лишусь одна.
І затремтять в ночі дощі,
І мої очі – не мої.
І втрачу сон, почую крик,
Побачу світ в останню мить.
Погаснуть всі зірки й вогні,
І навіть думки не мої.
І пробіжу крізь темну ніч,
Зустрінусь з смертю віч-на-віч.
Сьогодні я – шалений звір!
Звірячий слух, звірячий зір,
Нема ніяких почуттів,
Немає друзів, ворогів,
Єдина з темінню, як тінь,
Біжу, й позаду – далечінь.
І я не чую, я німа,
Мені байдужі всі слова.
Я не втікаю, я біжу,
І, може, вмерла. Чи живу?
Мене не вбить, не зупинить,
Ні на століття, ні на мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176500
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.03.2010
автор: Власенко Марія