І далі рити Україну…

Кожному  вже  зрозуміло!
В  світі  є  недобра  сила,
Що  спокусу  гарну  має,
Своє  власне  лиш  бажає.
Дбало  мовить,  прядко  в’є,
Та  на  думці  лиш  одне:  
Далі  рити  Україну,
Її  славу  її  силу,
Її  вкрадену  ідею,
Дану  Богом  і  Землею.
Що  колоссям  наливалась,  
Дзвінко  піснею  гойдалась.
Скільки  треба  того  слова,
Для  українця  простого.
Щоб  повірив  в  свої  сили,  
Якій  вирили  могили.
Батьку,    матері  і  діду,
Аж  «по  сьомому  коліну».
Всіх  гарненько  поховали
І  козаків  не  минали.
Мертвий  вже  сказать  не  зможе,
Де  своє,  а  де  вороже.
Де  є  правда,  а  де  зрада,
Де  хоробрості  «награда».

Шкода!  Знову  шкода!
Та  одначе  таки  буде!
Дано  слово  всьому  люду:
І  глухому,  і  німому,
І  каліці,  і  сліпому,
Навіть  тим,  що  по  могилах,
Поспиха  нечиста  сила.
Слово  судне  всім  дається.
Що  украдене,  вернеться,
Що  засуджене,  зашкодить,
Що  споганено  відродить.  
Все  вернеться  -  честь  і  слава,
І  «великая»  держава,
Колос  литий,  аж  бринить,
Неба  чистого  блакить,
Буде  добре.  Знову  шкода!
Що  за  весь  цей  час  святий,
Світом  правив  лиш  лихий.
Лицемір  в  душі  проклятий,
Але  вчений  подавати
Усьому  простому  люду,
Захисну  свою  натуру.
Та  «великії»  доходи.  
Псевдо  віру  у  діла,
Та  «кисельні  берега».
Лиш  бо  сонечко  як  встане,
Усе  з’явиться  і  стане.
І  багатство,  щастя  й  доля,
Скрізь  повага  навіки,
Ще  й  молочні  береги.

Шкода!  Знову  шкода!
Нерозуміє  народ,
Кожний  в  світі  свОє  “жне”.
Хто  кишені  набиває,
Та  брехнею  управляє.
А  хто  вірою  блажить,  
Бо  ідею  боронить.
Все  життя  для  свого  роду,
Бо  немає  переводу,
Материнської  любові
В  його  полі,  його  домі.
У  душі  простого  люду,
Що  дає  початок  всьому:
І  живому  й  неживому.
Навіть  лстивий  сатана
Шлях  почав  свій  від  добра.
Божа  ласка  всім  єдина,
А  для  нас,  наша  провина.

Кого  в  дім  свій  запросить?
В  такій  долі  будем  жить.
Хочеш  мати  дяку  й  шану,
І  багатою  державу?
Честь,  повагу  запросіть,
Працю  всю  благословіть.
А  якщо  ні  те  ні  се,
Чорта  знов  лихий  припре.

І  почнеться  знову.  Шкода!
Ну,  а  що  до  тих,  що  прийдуть?
Краще  мовити  спокійно:
Хто  у  мирі  і  любові
Приєднайтесь  до  святої,
Віри  в  Господа  одної.
Що  життя  нам  дарував,
Жить  в  любові  Завіт  дав.  
Якщо  правда  з  Вами  є?
Будьте  з  нами.  Все  одне.

Якщо  ні,  то  ідіть  з  Богом.
Бо  хвата  уже  могил,
На  українській  землі,
Що  від  Бога  відвели.

Перебуваючи  в  поетичному  та  духовному  піднесені  2001  рік.  С.Кріпак

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176507
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.03.2010
автор: Сергій Кріпак*