З обіймів волошкового хмариння
зірвалась крапелька дощу.
І крізь небесне павутиння
в гнилу упала гущу.
Її кристально чисті очі
у мить болотом заплили.
І ще чорнішими від ночі
ніжні вуста у раз були.
Та все ж думки такі СВЯТІ,
уже БОЖЕСТВЕННИМИ стали.
І у наступному житті
у неї крила виростали!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177126
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.03.2010
автор: Любомила