"...І Жити одними лиш Віршами,
бо вони єдині лиш Живі... "
Я
І в м́ені з дзвоном струни рвуться,
І з хрускотом ламаються мости,
Хребці ілюзій перекусує реальність,
Самотність пише неконвертовані листи.
Епістолярні жанри заповнюють все тіло,
А кров із часом зпрозорює у сльози,
Думки по Фройду розкладую уміло,
Але уже не в в́ірші, а у тужну прозу.
І викиднем грозить моє нове зтяжіння,
Спина півмісяцем болить від всіх історій роду...
Як кинутись в політ наперекір законам всім тяжіння?
І як себе переінакшити наперекір самій Природі?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177237
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.03.2010
автор: LaLoba