* * *
Чому із року в рік, все тьмяніше палають,
Ті очі чарівні, що бачив я колись
Вони то згаснуть, чи то знов засяють
Ці дві безодні бачать все наскрізь
Вони ще памя`тають всі страждання
Ті що побачили за свій недовгий вік
Красу холодну й в ній розчарування
В їх погляді безсилля й німий крик
Наврядчи хтось побачить й зрозуміє
Їх голосіння в ніжності зірниць
В яких лиш вогник ледве ще жевріє
Та гріє й затухаючи іскрить
Я сподіваюсь в ньому ще є сили
Щоб спалахнуть кохання могло вмить
Й зігріть своїм вогнем жагучим
Дівчину ту, що змусила мене полум`яніть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177415
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.03.2010
автор: Akvilon