Заворожу я поцілунком твою долю,
Розставлю сіті в усмішку свою,
Хоч ти давно вже просишся в неволю,
Та полонених поки не беру.
Теплом долонь зігрію я до болю,
З міцних обіймів згодом прожену
Я бачу крила в тебе за спиною
Мій ніжний ангел ти не в тім раю.
Я не дивлюся в сині твої очі
Лише тому, щоб зміг собі піти
Й не говорю тобі як сильно хочу
Не відпускати, тай самій не йти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177496
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.03.2010
автор: Натта