Я не хочу моря.
Сяду в приміський,
вийду на край поля -
стріну земляків.
Всім дорогою добридень.
Впізнають, а може ні?
Скільки літ... Наздоганяє
гомін тихих верболіз.
І вступаю знову
в ту саму ріку.
І пірнаю в спогад -
маревом пливу.
Заходжу до хати,
що її нема.
На ослін сідаю,
де рядно сповза.
З сволоків звисає
кукурудзи ряд,
і марунка пахне
з печі в закутках.
Зелене літепло із саду
наскрізь фіранку загляда.
Курчат у ситі погойдавши,
на призьбу тихо осіда.
Я не хочу моря,
пінних хвиль-медуз.
В прохолодних сінях
молока нап"юсь.
Шумовинням білим
спрагу напою.
Павутинням яблунь
тіло огорну.
Ледве скрипне хвіртка,
кинусь до вікна.
Ні, вже не добачу...
Сутінки вповза.
Долівка ноги студить,
кує на верем"я цвіркун.
Молитву на ніч проказавши,
я засинаю у раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177608
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.03.2010
автор: В. Гнатюк