Обгорнула паморозь дерева,
При дорозі трава посивіла.
І туман ніжно ллється із неба,
Як парне молоко, білий-білий.
Зачарована казкою осінь
Зупинилася лиш на хвилинку.
Затремтіли на віях враз сльози
І прикрила вона тихо хвіртку.
І пішла геть з очей. Тільки вітер
Шепотів їй слова прощавання:
"Ще не раз прийде бабине літо
І повториться наше кохання.
Будем знову з тобою у парі,
Будем знову надією жити...
А сьогодні скрізь паморозь впала
На траву і сухі, мертві квіти.
І туман ніжно ллється із неба,
Як парне молоко, білий-білий...
До побачення, люба, так треба".
А у відповідь: "Любий мій, милий..."
І пішла геть з очей. Тільки вітер
Шепотів їй слова прощавання...
І схилялися все нижче квіти,
І все більше дзвеніло мовчання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177677
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.03.2010
автор: Радченко