*КОХАННЯ

Обгорнула  паморозь  дерева,
При  дорозі  трава  посивіла.
І  туман  ніжно  ллється  із  неба,
Як  парне  молоко,  білий-білий.

Зачарована  казкою  осінь
Зупинилася  лиш  на  хвилинку.
Затремтіли  на  віях    враз  сльози
І  прикрила  вона  тихо  хвіртку.

І  пішла  геть  з  очей.  Тільки  вітер
Шепотів  їй  слова  прощавання:
"Ще  не  раз  прийде  бабине  літо
І  повториться  наше  кохання.

Будем  знову  з  тобою  у  парі,
Будем  знову  надією  жити...
А  сьогодні  скрізь  паморозь  впала
На  траву  і  сухі,  мертві  квіти.

І  туман  ніжно  ллється  із  неба,
Як  парне  молоко,  білий-білий...
До  побачення,  люба,  так  треба".
А  у  відповідь:  "Любий  мій,  милий..."

І  пішла  геть  з  очей.  Тільки  вітер
Шепотів  їй  слова  прощавання...
І  схилялися  все  нижче  квіти,
І  все  більше  дзвеніло  мовчання...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177677
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.03.2010
автор: Радченко