Я хворий! Запхайте мене в посудину,
Та бийте різними словами,
Розбивши в щент в мені потвору людяну,
Яка сміялася над вами.
Ловлю себе на слові - "все зроблю",
Сьогодні, завтра, післязавтра,
Але прокинувшись в тенетах свого мозку,
Де сходить сонце реалізму,
Хотів зказати - "я в раю!" - і знов запхатись у валізу.
Ходжу посвіту викрикаю, лякаючи нових істот,
Розірвані зіничні м"язи, мені потрібен антидот...
Зімнувши банку недопитих снів,
Проміння сюрреалістичного світанку,
Зітхнуввостаннє, нема слів,
Запхав до рота залишки сніданку.
Ношу у торбі смак ідей,
Розношу сміх, неначе піцу на замовлення,
Люблю дививтись на людей,
Крізь свій приймач радіомовлення.
Одні казали - "мабуть геній!"
А інші - "Точно ідіот."
Прокинусь знову, втикнувши погляд в стелю,
Стікає піт холодний по щоці,
Уста шепочуть - "І хто я? Геній?
А може точно ідіот...́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177824
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2010
автор: PROMETEUS