У нього весняний погляд. Знаєте? Такий дико весняний і пронизливий. У погляді цьому свіжа зелень, похмуре небо, залишки криги. Там тисяча молитв… Але не до мене.
У нього щастя. Своє. Весняне. Суміш байдужості, мовчання і тиші. Воно розриває зсередини. Але не мене.
У нього дивний смак. Гіркуватий, терпкий і кислий. Весняний. Живий. І його хтось куштує. Кінчиком язика. Але не я.
У нього рідні дотики. Весняні. Холодні. Дощові. Огорнуті солоними вітрами. Дотики…Але не до мене.
Він весняний. Мій хороший весняний. Але я мовчу. Бо хочу кричати: «Як же я люблю свою весну…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177865
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2010
автор: Белл