Розливається повені пам"ять
І виходить геть із берегів.
Викидаю з душі болю камінь
І пірнаю в реальності снів.
Повертаюсь в далеке минуле:
Посміхається мама мені.
А рокИ, ніби тінь, промайнули
Й заблукали в далекій весні.
Там дитинство моє залишилось,
Юність світла й яскрава моя.
Там уперше з коханням зустрілась
І втрачала й знаходила я.
Там весна інші запахи мала
І трава зеленіша була.
Там живі були тато і мама,
Ще не втратила брата там я.
Там, було...Чому знову і знову
Я повторюю ось ці слова.
Як далеко оте моє "вчора",
Як далеко від нього вже я...
Там було... Чому з біллю, з докором
Я повторюю ось ці слова:
"Як далеко оте моє "вчора",
Як далеко від нього вже я...".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177900
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2010
автор: Радченко